Наприкінці XIX - на початку XX століття найпопулярнішою кнайпою Львова був "Атлас" на розі площі Ринок, 45, та вул. Гродзицьких (Друкарська). Тут полюбляла збиратися львівська богема. Слава про кафе гриміла і за межами міста.
Чому кав’ярня називалася “Атлас”? Дехто вбачав у цій назві міфологічне коріння. Але дивувалися, що спільного між давньогрецьким титаном, який тримав небесне склепіння, та смаколиками і чудовими напоями, що подавалися в цій кнайпі. А тим часом назва пояснювалася зовсім прозаїчно, не маючи нічого спільного з античним Олімпом. Вона пішла від прізвища першого господаря кнайпи – М. Л. Атласса, знаменитого єврейського горілчаного монополіста, винахідника чудових спиртних напоїв: “Љmietankуwki” і “Atlasуwki”. З часом кнайпа перейшла до його зятя Едзя Тарлерського. Він, як і тесть, був чудовим спеціалістом з виготовлення незвичних наливок.
"Атлас” мав особливу ауру. Відомий письменник та поет Анджей Хцюк стверджував, що львівський “Атлас” притягував різних артистів та ексцентриків, снобів і літераторів, молодих циган та революціонерів, інтелектуалів та оригіналів – і всі вони дружно співіснували. Це була кнайпа наднаціональна, надполітична, позарелігійна. Тут сиділи поруч, пили та сперечалися поет-традиціоналіст з авангардистом чи похмурим футуристом, художник-академіст і абстракціоніст, генерали, професори, ксьондзи, скульптори, музиканти та державні чиновники, студенти та актори.
І хоча рахунок за обід чи вечерю тут обходився нерідко в сотні довоєнних злотих, до кнайпи приходили і з одним злотим в кишені на так звані артистичні страви (за 60 грош тарілка супу чи “другого”).
Крім того, що “Атлас” був кнайпою з фантастичною кухнею, цей заклад також був школою життя, академією літератури, доброго тону та жарту, місцем конкурсів ораторів і акторів, концертів і диспутів, щоденних та святкових зустрічей.
Як зазначає у своїх спогадах мистецтвознавець та знавець Львова Вітольд Шольгіні, в “Атласі” можна було зустріти знаменитостей зі Львова та звідусіль. Тут було своє святилище – маленька кімната, де збиралися “вершки” артистичного Львова. Тільки вибрані мали доступ в цю кімнату, прикрашену унікальними картинами, зокрема, пензля Яна Каспровича (мало хто знав, що майстер слова ще й малює).
В одному залі замість крісел та столів були встановлені діжки, а в куті - піаніно для створення відповідного настрою. Завсідники "Атласу" згадували, що в кількох залах цього незвичного закладу – "Білому", "Зеленому", "Діжковому" та "Артистичному" – бували тепер вже легендарні Щіпко і Тонцьо, Юзеф Вєщєк і радник Строньц (всі четверо зі славетної радіопередачі "Wesolej Lwowskiej Fali" ("Весела львівська хвиля"). А ще відомі актори Станіслава Пежановська, Стефан Ярач, Людвіг Сольськи, Броніслав Донбровськи та Станіслав Посьпеловський, художники Бруно Шульц, Ігнаці Вітз, Ян Дутневич, Генрих Росен, Олександр Новаківський, диригент хору "Еріана" – Ян Ернст. Як згадував Ян Ернст, стіни в "Атласі" були замальовані карикатурами та списані віршами постійних відвідувачів.
На рекламі кнайпи було вказано: "Атлас" відкритий "завжди і в будь-який час". Були відомі "триднівки Н. Збежковського", коли він примудрявся пити тут по 70 годин без перерви. А Ян Каспрович, кажуть, провів в "Атласі" 36 годин безперервно.
До речі, напої у Едзя були чудовими, здебільшого власного виробництва, а кухня вишукана і смачна. Найпопулярнішою з горілок була "Немувка", яку назвали так на честь постійного гостя кав’ярні, відомого львівського поета Генриха Збежовського – Нема.
У поетів, які бували в літературно-артистичній кнайпі "Атлас", можна було замовити вірші на іменини, любовний сонет, епіграму, картину чи промову на похорон. Цікаво, що іноді поети могли в такий спосіб заплатити за їжу. Так тут виникла відома всій Польщі перед Другою світовою війною реклама "Koniak Stock – przez caly rok!" (Коньяк "Шток" – протягом цілого року), якою знаменитий львівський поет Тадеуш Холлендер заплатив за випиті в "Атласі" коньяки.
Цікаво, що в "Атласі" були жартівливі правила для відвідувачів. Ось деякі з пунктів цього "статуту":
- тарілки, склянки і стільці не можна використовувати як аргументи до своїх політичних і релігійних переконань;
- гості не можуть забирати додому ножі та виделки, а якщо й братимуть, то не більше однієї пари на місяць;
- не можна пити менше одного малого пива і більше 49 великих;
- певна кількість випитого дозволяє вимагати від господаря безкоштовної доставки гостя додому;
- якщо гість перебуває у закладі протягом години, фірма відповідає за його зуби, капелюх, портфель, паличку, і, якщо це можливо, за коханку;
- знервований гість має право побити господаря (у межах легкого тілесного пошкодження), при цьому господар не має права на захист чи реванш;
- у випадку поганого обслуговування прохання до гостей бути терпеливими, чекати, їсти, пити, залишити кафе без скандалу і оплати;
- усім клієнтам, які харчуються у закладі, рекомендується записатися до товариства "Хороша смерть" і застрахуватися.
Крім того, в "Атласі" була пам’ятна книга, в якій залишали свої відгуки відвідувачі кафе. Це вважалося почесною справою. Так, до цієї книги потрапила "золота думка" великого польського актора Стефана Ярача, який любив випити: "Є два способи пити горілку – один з закускою, інший – без". А співак європейської слави Ян Кепура вписав такий вислів: "Хоч ніколи не п’ю – тут завжди п’яний Львовом".
0 коментарі:
Дописати коментар