21 серпня 2010 р.

Почаїв

Кременецький р-н



Почаївська лавра знаходиться за 70 км від Тернополя та в 24 км від Кременця. Лавра розташована на горі, що височіє над містечком більш ніж 75 м. Перші відомості про Лавру відносяться до початку ХІІІ ст. В ті часи, коли Київ відбивав навали татарського хана Батия, монахи втікали з київських печер на захід і селилися в околицях Почаївської гори. Засновником монашества тут вважається Преподобний Мефодій. 

В архіві монастиря зберігся рукопис «Книга позовів і документів» 1661 р., в якій оповідається, що на горі у 1240 р. Пресвята Богородиця з’явилася у вогненному стовпі кільком монахам та пастуху Іоану. На тому місці залишився відбиток правої стопи Богородиці, з якого почало витікати джерело. З цього часу монастир і почав свою історію. Хоча перші документальні відомості про монастир датовані 1527 р.

У 1597 р. Анна Гойська подарувала монастиреві свої маєтки та чудотворну ікону Божої Матері. Ікону привіз грецький митрополит Неофіт для збору пожертв. Анна надала щедрі подарунки, у відповідь на це митрополит благословив її цією іконою і залишив у маєтку. У 1597 р. сталося диво – від ікони прозрів сліпий від народження брат Пилип Козинський. Анна була вражена цим чудом і подарувала ікону монастиреві. Чудотворний образ знаходиться в Успенському соборі над Царськими вратами в зіркоподібному кіоті.

Ще одним незмінним чудом лаври є нетлінні мощі преподобного Іова. У миру Іван Залізо у ранньому віці обрав чернече життя. У 12 років він прийняв монашество з ім’ям Іов. У 30 років його було висвячено на священника. 20 років він керував монастирем у Дубно. Але подався на Почаївську гору, де був обраний настоятелем монастиря. Іов помер у столітньому віці 28 жовтня 1651 р. Його мощі покояться в печерному храмі біля його келії.


Монастир був розбудований як оборонний і втримав облогу турецької армії у 1675році. У XVIII ст. монастир втратив свої оборонне значення і перейшов до уніатського ордену оо. Василіян. Щедрим меценатом монастиря став канівський староста, знаменитий авантюрист Микола Потоцький, який фінансував спорудження та оздоблення церкви Успення Пресвятої Богородиці, а також організував коронацію образу Почаївської Божої Матері.


Після польського повстання 1830-1831 рр. царський уряд передав монастир православним і з 1834 р. він отримав статус Почаївської лаври. Тоді ж монастирський комплекс було оточено новими мурами.

Упродовж ХХ ст. навіть під час Першої і Другої світових воєн служіння тут не припинялося.

Пам’ятки архітектури:
  • Скеля з відбитком стопи Пресвятої Богородиці і цілющим джерелом. У 1649 р. Іов Почаївський сприяв побудові довкола скелі Троїцької церкви
  • Чудотворна ікона Почаївської Богоматері.
  • Печерна церква преподобного Іова. Тут зберігаються мощі святого.
  • Комплекс середньовічних монастирських укріплень.
  • Собор Успіння Пресвятої Богородиці 1771-1783 рр. Унікальною є дзвіниця собору, яка вважається третьою після дзвіниць Києво-Печерської та собору Св. Софії.
  • Троїцький собор 1906-1912 рр.
  • Дерев’яна Покровська церква 1643 р.

Як добратися:

Карта