Кременецький р-н
Почаївська лавра знаходиться за 70 км від Тернополя та в 24 км від Кременця. Лавра розташована на горі, що височіє над містечком більш ніж 75 м. Перші відомості про Лавру відносяться до початку ХІІІ ст. В ті часи, коли Київ відбивав навали татарського хана Батия, монахи втікали з київських печер на захід і селилися в околицях Почаївської гори. Засновником монашества тут вважається Преподобний Мефодій.
В архіві монастиря зберігся рукопис «Книга позовів і документів» 1661 р., в якій оповідається, що на горі у 1240 р. Пресвята Богородиця з’явилася у вогненному стовпі кільком монахам та пастуху Іоану. На тому місці залишився відбиток правої стопи Богородиці, з якого почало витікати джерело. З цього часу монастир і почав свою історію. Хоча перші документальні відомості про монастир датовані 1527 р.У 1597 р. Анна Гойська подарувала монастиреві свої маєтки та чудотворну ікону Божої Матері. Ікону привіз грецький митрополит Неофіт для збору пожертв. Анна надала щедрі подарунки, у відповідь на це митрополит благословив її цією іконою і залишив у маєтку. У 1597 р. сталося диво – від ікони прозрів сліпий від народження брат Пилип Козинський. Анна була вражена цим чудом і подарувала ікону монастиреві. Чудотворний образ знаходиться в Успенському соборі над Царськими вратами в зіркоподібному кіоті.
Ще одним незмінним чудом лаври є нетлінні мощі преподобного Іова. У миру Іван Залізо у ранньому віці обрав чернече життя. У 12 років він прийняв монашество з ім’ям Іов. У 30 років його було висвячено на священника. 20 років він керував монастирем у Дубно. Але подався на Почаївську гору, де був обраний настоятелем монастиря. Іов помер у столітньому віці 28 жовтня 1651 р. Його мощі покояться в печерному храмі біля його келії.
Монастир був розбудований як оборонний і втримав облогу турецької армії у 1675році. У XVIII ст. монастир втратив свої оборонне значення і перейшов до уніатського ордену оо. Василіян. Щедрим меценатом монастиря став канівський староста, знаменитий авантюрист Микола Потоцький, який фінансував спорудження та оздоблення церкви Успення Пресвятої Богородиці, а також організував коронацію образу Почаївської Божої Матері.
Після польського повстання 1830-1831 рр. царський уряд передав монастир православним і з 1834 р. він отримав статус Почаївської лаври. Тоді ж монастирський комплекс було оточено новими мурами.
Упродовж ХХ ст. навіть під час Першої і Другої світових воєн служіння тут не припинялося.
Пам’ятки архітектури:
- Скеля з відбитком стопи Пресвятої Богородиці і цілющим джерелом. У 1649 р. Іов Почаївський сприяв побудові довкола скелі Троїцької церкви
- Чудотворна ікона Почаївської Богоматері.
- Печерна церква преподобного Іова. Тут зберігаються мощі святого.
- Комплекс середньовічних монастирських укріплень.
- Собор Успіння Пресвятої Богородиці 1771-1783 рр. Унікальною є дзвіниця собору, яка вважається третьою після дзвіниць Києво-Печерської та собору Св. Софії.
- Троїцький собор 1906-1912 рр.
- Дерев’яна Покровська церква 1643 р.
Як добратися:
Карта
