Про багатокілометровий пояс оборонних укріплень у Польщі знають всі. Сьогодні в них створена ціла туристична інфраструктура довкола фортеці Перемишль.
В Україні ж останніми роками лише завдяки фестивалю «Фортмісія» щось трохи відомо про форт у с. Поповичі. Однак інформація як така відсутня.
Отже, згадаємо історію. А вона каже, що наприкінці 1914 року російські війська почали штурмувати Перемишль. Австро-угорська влада до цього була готова, тому не тільки саме місто було перетворене на фортецю – з середини ХІХ століття довкола міста будувався 45-кілометровий пояс оборонних укріплень — фортів.
«Плешевичі», «Марушка Ліс», «Лисічка», «Биків», «Поповичі» і «Дзєвєнчиці» – форти перемишльського кільця. Отримали свої назви від найближчих сіл чи урочищ. Саме вони прийняли на себе основні удари російської армії в 1914 р. Форти знаходились або на вершинах пагорбів, або на їхніх східних схилах, все залежало від місцевості.
Між фортами знаходились відокремлені постійні артилерійські позиції. Усі форти розтягнулися вздовж українсько-польського кордону у відстань 6 км.
Між фортами знаходились відокремлені постійні артилерійські позиції. Усі форти розтягнулися вздовж українсько-польського кордону у відстань 6 км.
Спочатку будувалися з цегли, а потім – з бетону. Кожен форт є унікально-спроектованим інженерами.
Це єдині форти в Європі, які ніколи не були завойованими. Якщо противник наближався і не було жодних шансів на перемогу, то форти підрималися. До нашого ж часу збереглися тільки уламки.
Це єдині форти в Європі, які ніколи не були завойованими. Якщо противник наближався і не було жодних шансів на перемогу, то форти підрималися. До нашого ж часу збереглися тільки уламки.
Щоб ознайомитись із фортифікаціями, необхідно дістатися до села Поповичі Мостиського району Львівської області. Доїхати туди можна рейсовим автобусом зі Львова (маршрут Львів—Циків).
Аби найкраще орієнтуватися у лісі, слід мати карту й компас, бажано — GPS-приймач. Біля автобусної зупинки дорога роздвоюється: на північ — до сіл Плешевичі та Биків і далі — до міжнародного переходу «Шегині», на захід — до села Циків. Якщо рухатись останньою, то за 200 метрів від роздоріжжя слід звертати вправо на польову дорогу з численними відгалуженнями у бік лісу — в околицях Поповичів проводиться видобування газу. Газова вишка і є орієнтиром, підніматись слід у її напрямку, намагаючись обійти вишку з півдня.
Аби найкраще орієнтуватися у лісі, слід мати карту й компас, бажано — GPS-приймач. Біля автобусної зупинки дорога роздвоюється: на північ — до сіл Плешевичі та Биків і далі — до міжнародного переходу «Шегині», на захід — до села Циків. Якщо рухатись останньою, то за 200 метрів від роздоріжжя слід звертати вправо на польову дорогу з численними відгалуженнями у бік лісу — в околицях Поповичів проводиться видобування газу. Газова вишка і є орієнтиром, підніматись слід у її напрямку, намагаючись обійти вишку з півдня.
...Аби дістатися найцікавішого та найкраще збереженого форту «Дзєвєнчиці», треба, рухаючись від «Поповичів» у західному напрямку, перейти на сусідній пагорб. Для цього потрібно перетнути просіку, пройти через ліс. Самим краєм лісу іде польова дорога, яка й приводить до входу у форт «Дзєвєнчиці». Цей форт зберіг свою багатоярусну будову, стежка, що йде колишнім ровом поряд з укріпленнями, має численні відгалуження. У форті є кілька коридорів. Найдовший із них — 200-метровий підземний хід, який веде від зовнішніх стін до внутрішнього двору. Щоб пройти ним, необхідно мати потужний ліхтар. Слід пам’ятати, що в одному з бічних відгалужень коридору є глибокий колодязь. У внутрішній частині форту можна оглянути приміщення колишніх казематів...
Матеріал використано з сайту www.karpaty.net.ua
Пам’ятки архітектури:
Форт 1875 р.
Як добратися:
Зі Львова маршруткою з головного залізничного вокзалу Львів-Циків
