Найбільш неприступна середньовічна оборонна споруда не лише України, а й цілої Європи.
Розташована в луці каньйону р. Смотрич.
Основу фортифікаційного ансамблю міста було закладено ще в період Київської Русі і Великого князівства литовського у X - XIV ст. А вже з XVI ст. над розбудовою фортеці працюють провідні італійські військові інженери Каміліус, Камеріно, Рудольфіно, придворний королівський архітектор німець Йокуб Бреторус.
Шлях до замку проходить через кам′яний міст, який називають «Турецьким» через те, що турки проводили тут ремонтні роботи (вибухом під час здачі міста туркам в XVII ст. його було пошкоджено). Міст набув вигляду стіни з невеликим отвором внизу для пропускання води.
У плані фортеця є багатокутником видовженої форми, по периметру обнесений стінами з баштами на кожному розі. Праворуч від східних воріт (головного в'їзду з боку міста) знаходиться одноярусна п'ятигранна Чорна башта з ко¬лодязем діаметром 6 м та глибиною 40,7 м. Далі, мож¬на нарахувати ще десять башт. Однією з найвідоміших з них є Папська, або Кармелюкова (найвища, ліворуч від східних воріт, збудована на кошти папи Юлія II у 1503-1517 рр.).
Каньйон р. Смотрич охоплює фортецю і розходиться по обидва боки від Замкового мосту. Цей міст, а також укріплення (XVI - XVII ст.) Польських і Руських воріт зі шлюзами, які регулювали рівень води у Смотричі, є монументальними залишками унікальної у європейському воєнному зодчестві середнь¬овічної оборонно-гідротехнічної системи Кам'янця.
Попри замок проходила дорога, яка вела до іншої фортеці – Хотинської. Дорога захищалася фортечними баштами з одного боку і муром з іншого, та укріпленою брамою з написом «Щаслива держава, яка в часи миру готується до війни» (у 19 ст. браму було розібрано).
У середині XVII ст. фортеця стала центром Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Після Другого поділу Речі Посполитої 21 квітня 1793 р. місто відійшло до Російської імперії. З 1816 до 1914 р. фортецю стали використовувати як в’язницю. Найлегендарнішим її в’язнем став народний герой Устим Кармелюк. Він протягом всього свого життя боровся з панським поневоленням. Чотири рази його ловили і ув’язнували в Папську вежу, відправляли в Сибір. Однак він втікав із заслання і знову організовував повстання. Устим Кармелюк був єдиним в’язнем, якому вдалося втекти з Кам’янецької твердині. Коли для Росії ситуація з повстаннями стала загрозливою, були кинуті піхотні і кавалерійські полки. Терор став нещадним. Загалом в повстанні взяло участь близько 20 тис. селян і тривало воно аж до смерті Кармелюка в жовтні 1835р. У Летичеві його загін потрапив у засідку і був знищений.
Інші пам’ятки архітектури:
• Укріплення старого міста, XVI—XVIII ст.: вул. Замкова. До його складу входять міські мури, Кравецька, Кушнірська, Різ¬ницька, Гончарська, Ковальська, Настінна, Наскельна башти, Русь¬ка та Польська брами, Турецькі й Вірменські бастіони.
• Старий замок, XII—XIX ст.: вул. Замкова, 1. Складається з Нової Східної, Лянц-коронської. Комендантської, Водяної, Малої Західної, Нової Західної, Денної, Ласької, Тенчинської, Папської, Ма-лої Південної башт, а також башти Ковпак, сорції, пільної брами, замко¬вого мосту й Нового замку.
• Замковий міст, II, XIV, XVII ст.: вул. Замкова, 1.
• Комплекс споруд трінітарського монастиря, 1750—1765 рр.: вул. Замкова, 1.
• Комплекс споруд Руської бра¬ми, XV—XVIII ст.: вул. Руська, 93,
• Будинок руського магістрати, XVII—XIX ст.: вул. П'ятницька,
• Комплекс споруд кафедрального костелу, XVI—XVIII ст. вул. Татарська, 20.
• Турецький мінарет, 1670-ті рр.: вул. Татарська, 20. Найвеличніший монумент міста, збережений у пам'ять про період турецького володарювання. Після захоплення міста турки переобладнали кафедральний костьол на головну мечеть міста, поряд з нею на фундаментах старої каплиці знаходиться округла в плані кам’яна вежа заввишки 36,5 м. Мінарет вінчає кам’яна чаша та позолочена триметрова статуя Діви Марії.
• Церква св. апостолів Петра і Павла, 1580, 1834 рр.: пул І і тарська, 9.
• Комплекс споруд Миколаївської вірменської церкви, XIII— XIV ст.: пров. Миколаївський, 2.
• Францисканський монастир, XVII—XVIII ст.: вул. Францис¬канська, 4—6.
• Комплекс домініканського чоловічого монастиря, XIV— XVIII ст.: вул. Домініканська, 1.
• Будинок Потоцького, 1755 р.: вул. Домініканська, 1.
• Будинок Чарторийських, XVI—XIX ст.: вул. Зарванська, 13.
• Комплекс вірменського костелу, XIV—XVIII ст.: вул. Вір¬менська.
• Казарми фортеці, 1760—1788 рр.: вул. Госпітальна, 14.
• Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква, 1799—1801 рр.: вул. Карвасари, 24. Церква є унікальною пам’яткою подільської архітектури.
• Школа кармелітів, XVIII ст.: вул. Татарська, 10.
• Перша російська гімназія, 1837—1841 рр.: вул. Татарська, 14.
• Колегіум єзуїтський, 1756 р.: вул. Татарська, 14а.
• Комплекс споруд домініканського жіночого монастиря, сер. XVIII ст.: вул. Францисканська, 10.
• Будинок старости фортеці, XV ст. — 1560 р.: вул. Доміні¬канська, 2а.
• Будинок консисторії, XVIII—XIX ст.: пл. Вірменський ринок, 4.
• Будинок присутствених місць (окружний суд), 1857 — 1893 рр.: пл. Вірменський ринок, 5.
• Броварня, 1872 р.: вул. Руська, 5, 7.
• Комерційний банк, кін. XIX ст.: вул. Зарванська, 3.
• Георгіївська церква, 1851 — 1861 рр.: вул. Суворова, 54.
• Покровська церква, 1845—1864 рр.: вул. Франка.
• Будинок Державного банку, 1896—1901 рр.
• Садиба Дембіцького, 1902—1914 рр.: вул. Лесі Українки, 60.
• Духовна семінарія, 1861 —1865 рр.: вул. Шевченка, 13—15.
• Марийська жіноча гімназія, 1882 — 1884рр.:вул. Шевчен¬ку 24.
• Будинок казенної палати, 1898 р.: вул. Шевченка, 26.
Як добратися:
№ поїзда: 52К
Маршрут: Вроцлав-Київ
Періодичність: цілий рік щоденно
Час відправлення (зі Львова): 0:08
Час прибуття (до Хмельницька): 4:23
№ поїзда: 82Л
Маршрут: Ужгород-Київ
Періодичність: цілий рік щоденно
Час відправлення (зі Львова): 23:20
Час прибуття (до Хмельницька): 3:41
№ поїзда: 623К
Маршрут: Київ-Кам’янець-Подільський
Періодичність: цілий рік щоденно
Час відправлення (з Хмельницька): 5:12
Час прибуття (до Кам’янця-Подільського): 8:21
Карта
