23 вересня 2010 р.

Львів

        Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Місто було засноване галицько-волинським князем Данилом Романовичем і назване в честь сина Лева. Місто було розташоване на перехресті важливих торгових шляхів. Це зумовило його швидкий економічний розвиток. 

        В 1360 р. на 300-метровій горі був закладений Високий замок. Його спорудив король Казимир ІІІ. До складу замку входило сім веж, укріплені брами і будинок, де був розташований гарнізон. У дворі знаходилась криниця. Однак води в ній не було. Існує легенда про цю криницю. Безліч разів намагались викопати криницю на Високому замку. Але сторож підземного міста постійно закопував її. Король замку запропонував великі гроші за роботу. Однак всі боялися сторожа. Та почув про це бідний хлопець, який кохав одну дівчину і через свою бідність не міг одружитись з нею. Він погодився викопувати криницю. Як тільки він розпочав свою роботу, почув позаду себе голос сторожа. Хлопець поскаржився йому на свою долю. Сторож дозволив йому копати криницю, але при одній умові: хлопець не повинен вимовляти ім’я коханої, поки копатиме криницю. Весь час парубок уникав дівчини. Але вже майже по закінчені роботи вона сама пішла його шукати. Коли він побачив свою кохану, гукнув її. Зразу по тому криниця була засипана.
        Довгий час замок був неприступним і вперше був взятий у 1648 р. військом Максима Кривоноса.
На жаль замок не був пристосований до вогнепальної зброї і внаслідок постійних воєн руйнувався. А в кінці XVIII ст. його стали розбирати. На сьогоднішній час залишились фрагменти південної стіни.
        Львів – батьківщина таких відомих письменників, як Станіслав Лем та Л. ван Захер-Мазох (від його імені походить поняття «мазохізм»), художника Бруно Шульца.
         В грудні 1998 р. в японському місті Кіото Львів було внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Історичний архітектурно-містобудівний комплекс центральної частини Львова разом з горою Високий Замок і ансамблем собору Св. Юра загальною площею близько 120 га значиться у списку під реєстр. № 865 (з журналу «Пам’ятки України»).
Львів багатий на легенди, які тісно переплітаються з історією.
         Так у 1580 р. у Львові стався кривавий скандал, героїнею якого була 18-річна красуня Ганна Вільчек, єдина спадкоємиця майна родини. Багато було претендентів на її руку. Найбільш завзятими виявилися флорентієць Уран делла Ріпа Убальдіні і поляк П.Єльонек. Одного разу усі троє були на весіллі у будинку Ганни Лонцької. Коли розпочалися танці, обидва почали запрошувати Ганну. Та віддала перевагу італійцеві. Єльонек образився і дав суперникові ляпаса. У відповідь Убальдіні ударив поляка кинджалом і той помер. Вирок був гарантований, проте, здійснити його виявилося не так легко. Убальдіні був родичем папи римського і ще за нього заступилась впливова італійська колонія Львова, що вплинуло на суддів. Однак найцікавішим виявилось те, що дружини суддів не давали чоловікам спокою ні вдень, ні вночі, адже це було таке романтичне вбивство! Та й жертва визнала себе винною і просила не карати вбивцю. І не покарали!
        Ще одна романтична історія пов’язана з Ядвішкою Лушковською, дочкою збіднілого купця. Вона проживала у другій чверті XVII ст. у будинку №30 на площі Ринок. У 1634 р. до Львова приїхав король Владислав IV Ваза. Проїжджаючи через Ринок, він побачив у вікні Ядвішку – і закохався на все життя. Він забрав її до свого палацу у Варшаві. У вищих колах всі були обурені. Вважалося, що Ядвішка Лушковська причарувала короля. І тоді було вирішено вдатися до рішучого кроку –у 1637 р. короля одружили з австрійською принцесою Цецилією Ренатою. На вимогу королеви Ядвішку переселили до Уяздовського палацу. Однак і це не допомогло. В кінцевому результаті Ядвішку видали заміж за шляхтича Яна Випинського. Король овдовів, одружився вдруге, але своє кохання не зрадив. На руках у Ядвішки він і помер. Вона залишилась на самоті, оточена загальною ненавистю, і подальша доля львівської красуні невідома.
        Чортівські скелі – підльвівська місцина, розташована між Винниками та Лисиничами. Ця лісиста гора відома з найдавніших часів. Кажуть, що колись тут були залишки мурів якогось замку. Ігуменя-бенедиктинка Йосифа Кун вже на початку XIX ст. провела на цю скелю східці з поручнями і на самому верху встановила альтанку з верандою. З першої половини позаминулого століття цю місцевість почали залюбки відвідувати мешканці Львова, а за часів Івана Франка, який теж тут бував не раз, розповідали, що на скелі цвіли едельвейси. Відома також легенда про дракона, який оселився на цій скелі і щомісяця вимагав, щоб йому з Винників приводили молоду дівчину, яку він поїдав. Селяни нічого не могли вдіяти з драконом. Але одного разу молодий мисливець наважився прийти до дракона замість своєї нареченої, на яку випав жереб. Він одягнув жіноче вбрання. Коли дракон простягнув пазурі, переодягнутий мисливець несподівано відрубав йому голову мечем. Кажуть, дотепер на скелях можна побачити сліди від його пазурів.


Пам’ятки архітектури:


• Ансамбль площі Ринок з ратушею XIV-XIX ст.
• Готель «Жорж» 1900 р.
Збудовано на місці давнього готелю Жоржа Гофмана (1793 р.). На фасаді – рельєфне зображення св. Юрія (Георгія) – змієборця роботи А.Попеля.
• Порохова вежа 1556 р. (вул. Підвальна, 4)
Найбільша у системі фортифікацій міста. Хоча вежа і займає велику площу (товщина стін 3 м), внутрішнє приміщення мале. В наші дні тут розмістився Будинок архітектора.


Музеї:


• Державний природознавчий музей НАН України (вул. Театральна,18)
З 1868 р. цей будинок належав графу Дзєдушицькому, вченому і колекціонеру. Саме його колекція і послужила базою для створення природознавчого музею.

• Аптека-музей «Під Чорним Орлом» (вул. Друкарська,2)
Відкрито 1966 р. в приміщенні давньої аптеки (1775 р.) В 1923-1939 роках її власником був український фармацевт Михайло Терлецький. Музей нараховує понад 8 тис. експонатів, аптека виробляє за старовинними рецептами «Залізне вино»

• Державний меморіальний музей М.Грушевського (вул. Франка, 154)

• Італійське подвір’я (пл. Ринок, 6)
Внутрішнє подвір’я, облаштоване за зразком подібних італійських забудов. Тут працює кав’ярня, часто влаштовують виставки, презентації, концерти.

• Личаківський цвинтар, історико-архітектурний музей (вул. Пекарська, 95)

• Літературний Львів першої половини ХХ ст. (вул. Гвардійська, 81/9)

• Львівська галерея мистецтв (вул. Стефаника, 3)

• Львівський історичний музей (Чорна кам’яниця) (пл. Ринок 4-6)
Унікальна пам’ятка архітектури XVI-XVII ст., аналогів якої, мабуть, не має у всій Європі. «Весь фасад викладений «брильянтовим» рустом – невеликими кам’яними блоками, які мають форму брильянта, одного з варіантів гранування алмазу. Спочатку рустування було білим, але з часом почорніло. Адже русти зроблені з пісковику, пористого каменю, який активно поглинає пил і сажу… Біля входу – невеликий кам’яний виступ, лавочка для сторожа» (Б.Мельник «Вулицями старовинного Львова»).

• Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка (вул. Франка, 150-152)

• Львівський музей історії релігії (пл. Музейна, 1)

• Львівський палац мистецтв (вул. Коперника, 17)

• Музей давніх пам’яток Львова (вул. Ужгородська,1)

• Музей етнографії та художнього промислу (пр. Свободи, 15)

• Музей меблів та порцеляни (пл. Ринок, 10)

• Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а)

• Музей народної архітектури та побуту (вул. Чернеча Гора,1)

• Музей пивоваріння (вул. Клепарівська,18)

• Музей сакральної барокової скульптури XVІІІ ст. ім. Пінзеля (пл. Митна, 2)

• Музей старовинної зброї «Арсенал» (вул. Підвальна, 5)\
Арсенал збудований в 1556 р. під керівництвом І.Лиса. Він використовувався і як в’язниця і як склад. А сьогодні це єдиний музей такого рівня не тільки в Україні, але й в усьому колишньому СРСР. 

• Національний музей 1905 р. (пр. Свободи, 20)
Створено на основі особистої збірки ікон митрополита Шептицького під назвою «Церковний музей». Директором був Іларіон Свенціцький.


Храми і монастирі:


• Ансамбль Успенської церкви 1572-1629 рр. (вул. Руська, 7)
Чудовий приклад архітектури доби Відродження.
Він складається з каплички Трьох Святителів, дзвіниці (вежі) Корнякта та церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Вежа висотою 65,8 м має назву від прізвища свого фундатора, одного з найбагатших купців Костянтина Корнякта. Вежа збудована в 1572-1578 рр. архітектором Петром Барбоном. На вежі Корнякта знаходиться відомий львівський дзвін «Кирило» діаметром 120 см.
Трьохсвятительська каплиця споруджена в 1578-1584 рр. в ренесансному стилі архітектором А.Підлісним.
Успенська церква – збудована в 1591-1629 роках архітекторами Павлом Римлянином та Войцехом Капіносом, закінчив будову Амброзій Прихильний. Посвячення церкви відбулося 26 січня 1631 р. архімандритом Петром Могилою.

• Ансамбль Вірменського собору 1356-1363 рр. (вул. Вірменська, 7)
Збудована архітектором Дорінгом на кошти вірменських купців. Ансамбль собору складається з собору, палацу вірменських архієпископів та приміщення колишнього жіночого монастиря. На подвір’ї збереглись рештки старовинного кладовища.

• Кафедральний собор 1360-1493 рр. (пл. Кафедральна, 1)
Єдина пам’ятка церковної готики у Львові. До кінця XVІІІ ст. довкола собору існувало кладовище. Згодом за наказом імператора Йосифа ІІ церковні кладовища були знесені. Від старого цвинтаря залишилася тільки каплиця Боїмів (єдина з шести) – гробниця львівської купецької родини Боїмів збудована у 1609-1615 рр.

• Костел св. Марії Магдалини 1600 р. (вул. Бандери,8)
Сучасна споруда збудована у XVIIІ ст. 1841 р. монастирські приміщення було облаштовано під в’язницю для жінок. Сьогодні в костелі міститься органний зал – філія Львівської філармонії.

• Костел св. Антонія 1718 р. (вул. Личаківська, 49а)

• Церква василіан св. Онуфрія 1550 р. (вул. Хмельницького, 36)
У церкві поховано першого львівського друкаря Івана Федорова (його друкарня постала при монастирі василіан 1573 р.).

• Монастир Бенедиктинок (вул. Вічева, 2)

• Львівська іудейська релігійна громада (синагога) (вул. Братів Міхновських, 4)

• Костел єзуїтів св. Петра і Павла 1610-1635 рр. (вул. Театральна, 13)
Архітектор Д. Бріано, збудований на зразок церкви Іль Джезу, що у Римі. Це один з найбільших храмів у Львові – 26 метрів висотою і вміщає 5 тисяч осіб.
Єзуїти велику увагу приділяли освіті і тому ними було збудовано багато шкіл – колегій. Львівська колегія єзуїтів була збудована 1608 р. Тут навіть навчався майбутній гетьман Я.Вишневецький. А ще припускають, що в колегії ще навчався Б.Хмельницький. 

• Собор св. Юра 1744-1761 рр. (пл. Св. Юра, 5)
Виконаний у стилі рококо.
Збудований архітектором Б. Меретином коштом єпископів Афанасія та Льва Шептицьких. На цьому місці князь Лев (за іншою версією, його дядько, князь Василько) збудував первісну дерев’яну церкву та монастир св. Юра. Інтер’єр собору оздоблював К.Фесінгер, стінні розписи та ікони виконав Л. Долинський та Ю. Радивилівський, зовнішнє оздоблення та браму - М.Філевич, аттик собору увінчує статуя св. Юрія Змієборця, вирізьблена І.Пінзелем. Навпроти входу до собору стоїть Митрополичий палац. У соборі є найдавніший львівський дзвін діаметром 71 см та вагою 415 кг.

• Храм Архистратига Михаїла (вул. Винниченка,22)

• Церква Преображення Господнього 1875-1898 рр. (вул. Краківська, 21) 
Споруджена за проектом С. Гавришкевича на місці колишнього костелу та монастиря тринітаріїв. 

• Храм Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Личаківська, 175)
Це остання храмова споруда, збудована перед Другою світовою війною. Недалеко від церкви знаходиться парк, заснований 1892 р. 

• Храм Матері Божої неустанної помочі 1340 р. (вул. Сніжна,1)

• Костел домініканців Божого Тіла (зараз – церква Святої Євхаристії)
Знаходиться на площі Музейній, збудований з дерева у другій половині XIV ст. Після спалення в 1403 р. його відбудували з каменю та цегли в готичному стилі. Теперішній храм споруджено в 1749-1764 рр. коштом гетьмана Потоцького під керівництвом Яна де Вітте.
Слово “dominicanes” означає домініканці. Якщо докладніше його розділити, то буде “dominicanes”, що означає “пси Господні” (це поясню зображення пса на гербі). На рахунок смолоскипу, легенда розповідає, що матері Домініка де Гусмана (засновника ордену) перед тим, як вона мала народити його, наснився ангел і сказав : «Ти народиш смолоскип, який спалить ворогів святої віри». Слід зазначити, що домініканці досить довгий час керували інквізицією.
Коли монастир перетворили на монастир, в ній навчався Маркіян Шашкевич.
На території монастиря знаходиться музей історії релігії.
З домініканським монастирем пов’язана драматична історія Гальшки Острозької (середина 50-х років XVI ст.). Гальшка була єдиною спадкоємицею частини величезних маєтностей роду Острозьких. Однак вона не збиралася заміж, хоча претендентів на її руку було багато. Гальшка була повінчана силою з Лукашом Гуркою, улюбленцем короля. Але мати Гальшки, користуючись покровительством матері короля Бони, три роки не допускала до дочки небажаного зятя. У 1559 р. Бона виїхала в Італію. Гальшка, рятуючись від законного чоловіка, втекла до Львова і заховалась в монастирі домініканців. Одного дня львів’яни прокинулись від звуків пострілів. Це Гурка почав облогу монастиря. Коли перерізали водогін, монастир здався. Але за час облоги Гальшка встигла обвінчатися з князем Семеном Слуцьким. Проте захистити дружину він не зміг. Гальшку спочатку тримали у Високому замку, а після того як король визнав її чоловіком Гурку, той відвіз її в свій замок Шамотули у Польщі. Але Гальшка так і не визнала його своїм чоловіком, а через декілька років померла. Мешканці Шамоту і досі показують «вежу чорної княгині». Так називали Гальшку, бо вона завжди ходила в чорному одязі.

• Храм пророка Іллі (вул. Кривчицька дорога, 113)

• Костел св. Ельжбети (сьогодні – церква св. Ольги та Єлизавети УГКЦ) 1903-1922 рр. (вул. Кропивницького, 1)
Споруджена за проектом архітектора Т.Тальовського коштом католицького архієпископа Юрія Більчевського та львівських залізничників; він стоїть на лінії головного європейського вододілу.
• Костел Августинів св. Анни (сьогодні – церква св. Анни УГКЦ) 1505 р. (вул. Городоцька, 32)
Первісний дерев’яний костел згорів 1509 р., сучасна споруда походить із середини XVIIІ ст.
• Костел бернардинців св. Андрея Апостола (сьогодні – церква св. Андрія Первозванного УГКЦ) (пл. Соборна, 3)
Колишній бернардинський монастир був закладений львівським старостою А.Одровонжем 1460 р.
Колись монастир був доволі укріпленим і захищав місто від ворогів. Сьогодні збереглась тільки східна оборонна стіна з Глинянською вежею. У дворі монастиря знаходиться криниця. Легенда розповідає, що 1648 р. в криницю були скинуті трупи вбитих львів’ян, які хотіли відчинити ворота Б.Хмельницькому.
В приміщені монастиря закладений архів Давніх актів – сьогодні Центральний державний історичний архів, який є одним з найкращих в Європі. 

• Церква Стрітення Господнього (вул. Винниченка, 30а)
Розміщена у колишньому костелі кармеліток, у 1642-1644 рр. збудованому разом з монастирем кармеліток. Будову здійснено фундацією краківського каштеляна Якуба Собеського та його дружини Теофілі Данилович – батьків Яна ІІІ Собеського.

• Церква Великомученика Юрія (вул. Чернівецька, 4)

• Церква св. Великомучениці Параскеви П’ятниці 1644 р. (вул. Хмельницького, 77)
Є однією з найстаріших церков міста, бо існувала ще в ХІІІ ст. і була тоді дерев’яною. Наявність бійниць свідчить про те, що церква була збудована як фортеця. Всередині знаходиться унікальний іконостас (нараховує понад 70 ікон), який є одним з найдавніших в Україні, створений Ф.Сеньковичем.

• Церква св. Апостолів Петра і Павла 1668-1798 рр. (вул. Личаківська, 82а)
Збудована як монастир паулінів. Після скасування ордену в 1786 р. він перейшов у власність українців, сюди було переведено з Кайзервальда парафію св. Хреста. Фасад церкви прикрашає образ роботи Луки Долинського, поряд з церквою – кам’яні фігури св. Петра і Павла кінця XIX ст. В самій церкві є іконостас роботи Луки Долинського.

• Костел св. Івана Хрестителя 1260 р. (пл. Старий ринок, 3)
Найдавніший у Львові. Костел був споруджений для дружини князя Лева. Протягом століть він багаторазово перебудовувався, сьогодні тут розміщено музей давніх пам’яток Львова.

• Церква Святителя Миколая 1292 р. (вул. Б. Хмельницького, 28)
Збудована на місці головної надвірної церкви князя Льва. Це одна з найстаріших пам’яток давнього Львова. Сучасного вигляду церква набула в кінці XVII ст. 

• Монастир францисканців 1707-1902 рр. (вул. Короленка, 1)

• Монастир сакраменток 1743-1880 рр. (вул. Тершаківців, 1)

• Костьол св. Урсули 1685 р. (1785 р. – протестантська кірха, сьогодні – церква євангельських християн-баптистів) (вул. Зелена, 116)

• Костел св. Лазаря 1620 р. (вул. Коперника, 27)
Був закладений при домі для бідних та шпиталі. Біля костелу є криниця, яку «охороняють» два кам’яні леви XVII ст.., що походять із старої ратуші.

ТЕАТРИ:
• Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С.Крушельницької 1897-1900 рр. (пр. Свободи, 28)
Збудований за проектом З. Горголевського. Фронтон театрального будинку вінчає скульптурна композиція алегоричних фігур: Слава з пальмовою гілкою (в центрі), зліва – Геній драми і комедії, справа – Геній музики. Чотириярусна зала вміщує 1000 глядачів. Під час прем’єрних вистав сцену закриває парадна завіса «Парнас», виконана Г. Семирадським.

• Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької (вул. Лесі Українки, 1)
Працює у приміщенні давнього театру Скарбика. В 1837-1842 роках коштом мецената графа Ст.. Скарбика було збудовано театр на 1460 місць – третій за величиною у тодішній Європі. Прем’єрною виставою була комедія львів’янина, відомого польського драматурга, графа Олександра Фредра (діда митрополита Андрея Шептицького). Коли вже було споруджено Оперний театр, цей зал використовували як філармонію, пізніше відкрили в ньому один з перших львівських кінотеатрів «Лев».

• Львівський молодіжний театр ім. Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3)

ПАРКИ:

• Стрийський парк. У давні часи тут був великий лісовий масив. У 1356 р. король Казимир ІІІ подарував його Львову. В 1879 р. на його основі було розроблено парк. Починаючи з 1894 р. у верхній частині парку регулярно влаштовувалися виставки, а з 1921 р. тут діяли Таргі Всходнє («Східний ярмарок»).

• Парк ім. І.Франка – найстаріший у Львові та один з найстаріших у Європі. В XVI ст. львівський міщанин Мельхіор Шульц-Вольфович заклав на своїх ділянках парк. У XVIIІ ст. парк став власністю міста, в його центральній частині побудовано арену, де виступали мандрівні циркачі. 1799 р. його новий власник П. Гехт облаштував парк у французькому стилі та збудував казино. З тих часів тут збереглась тільки альтанка. В середині XIX ст. парк знову став власністю міста, його облаштували в англійському стилі – цей вигляд зберігся дотепер.

• Парк Високий Замок (30,8 га) розташований на Замковій горі, де колись був королівський замок. Заліснення схилів цієї піщаної гори почалося 1835 р., через декілька років вона була вже вирівняна та засаджена деревами. Згодом тут збудували ресторан, влаштували декоративний грот з криницею, біля якої поставлено кам’яних левів, спроваджених сюди зі старої ратуші. 1869 р. почалося насипання кургану на честь 300=ї річниці Люблінської унії, сьогодні на верхівці кургану – оглядовий майданчик, найвища точка міста.1957 р. на Високому замку було збудовано телецентр і трансляційну вежу.