Cело Колодяжне – Ковельського района Волинської області, відоме перш за все літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки. Музей було засновано в 1949р. на території садиби, де Леся Українка прожила дитячі й юнацькі роки.
У травні 1882 р. сім’я Косачів переїжджає з Луцька в с. Колодяжне. Родина мешкала у будинку, який називали між собою великим. Тут народилися молодші сестри та брати Лесі. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували будиночок для Лесі.
І в сонячну погоду і в місячні ночі будиночок ніби світився своїми білими стінами, тому назвали його “білим”. На даху веранди прилаштували для Лесі солярій.
Рожева кімната в будинку Лесі Українки була і спальнею, і робочим кабінетом. Перед вікнами стоїть письмовий стіл, письмове приладдя, вазочка для квітів, дві поштові листівки, секретки, чашечка.
Праворуч – етажерка, на поличках твори письменників, примірники журналів, праці з історії, філософії.
Ліворуч від дверей – ліжко з червоного дерева, застелене білим покривалом, на ліжку гаптований рушник. На туалетному столику намисто, запонки, стрічка.
Блакитна кімната, вітальня. Ліворуч – коминок, біля якого Леся писала, відпочивала. Велику частину кімнати займає рояль. Середину кімнати займає овальний стіл з червоного дерева, накритий гаптованою лляною скатертиною.
В 1896 р. розпочали спорудження “сірого” будинку (батьківський), вікна й віконниці якого були пофарбовані в сірий колір, від чого й пішла його назва. Будинок має три кімнати, кухню, дві веранди.
Експозиція музею складається з таких розділів: Волинськими стежками Лесі Українки; Колодяжне – колиска Лесиного таланту; Крізь все житія – до “Лісової пісні”; Історія музею. Трагедія родини Косачів.
В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері – Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочою кабінету і сільської хати.
Текст статті позичений в travelua.com.ua
0 коментарі:
Дописати коментар