22 січня 2011 р.

Гвіздець

Коломийський р-н

Гвіздець - селище міського типу, центр селищної ради. До архітектурних пам'яток належить 1. Костел Бернардинів. 2. Синагога. 3. Церква Святого Іллі. 4. Ратуша. Розташований на правому березі річки Чорнява - притоки Пруту, за 20 км. від районного центру м. Коломия, 22 км. - Городенка.


Час заснування селища Гвіздець невідомий, але аналіз історичних джерел вказує, що поселення на місці сучасного селища існувало ще в XIII-XIV ст. В письмових документах XIV ст. про Гвіздець говориться вже як про значний населенний пункт.


В 1416 році володарем с. Гвіздець став Васко Пептукович.


Стефан Томашевський в книзі "Матеріали до історії Галичини" наводить дані про те, що 28 серпня 1648 року в містечку Гвіздець, Ян Теодорик Потоцький написав до шляхти галицької землі Універсал, яким закликав їх збиратися проти селян - бунтівників.


В XVI столітті Гвіздець належав Бучацьким, потім Потоцьким і Пузинам. На початку XVIII століття князь Козельський Міхал (Михайло) Пузина (помер в 1724 році), писар великий Литовський виїхав в Польщу. Тут він одружився на Софії Потоцькій і в 1715 році з дозволу Львівського єпископа Яна Скарбка заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію-кляштор бернардинів.


В 1730 році, після того, як згорів дерев'яний костел, удова Міхала Пузини Софія розпочала будівництво мурованого костелу.


Євреї в Гвіздці вперше згадуються в історичних документах 1635 року. Вважається, що перша синагога була побудована в Гвіздці між 1635 - 1650 роками. Вже в 1712 році в Гвіздці податки платило 40 сімей євреїв. Влітку 1731 року євреї Гвіздця закінчили реконструкцію дерев'яної синагоги. 


 Головним завданням цієї реконструкції була переконфігурація стелі молитовного залу. Низьку стелю було перероблено в високий дерев'яний купол з вигином. Цей купол був, очевидно першим в синагогах області. Інтер'єр реконструйованої синагоги був покритий складними картинами, які відображали єврейські написи і велику кількість міфологічних і реальних тварин на рослинному фоні.


 В 1765 році Гвіздець був в основному єврейським містечком. Єврейське населення складало 541 чоловік, що складало приблизно 60% населення.

 
Нема ніяких даних про антисемітські настрої в Гвіздці. Думається, що ці настрої гасились владою сім'і Пузинів, яка була патроном як костелу з кляштором Бернардинів, так і синагоги.


 В 1855 році в центрі Гвіздця греко-католики побудували церкву Іллі. Років через тридцять її перенесли на околицю містечка. По перепису населення 1931 року в Гвіздці проживало 615 душ греко-католиків.


В даний час в приміщенні хазяйнує православна церква.


 У 1475 році, в часи Галицького князівства, Ян Прокопович з Гвіздця був найпершим фундатором костелу. У відомостях, поданих з 1615 - 1623 років згадується, що костел був знищений татарами.


В головному вівтарі були різьблені фігури святих, а саме: Францішек, Міхал, Клара, Антоній. Там же знаходився образ Найсвятішого Серця Ісуса. На новому амвоні розміщені врятовані різьблені фігури євангелістів.


 Костел розміщений на північ від ринку містечка Гвіздець і скерований на схід. Мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Однонефовий з мілким трансептом, не зовсім квадратовим презбітеріумом, замкнений прямою стіною.


До презбітеріуму від півночі прилягає прямокутна комора, а від півдня - захристія і стіни кляштору.Неф типу стіноколонний має властиве прясло, до якого зі східного боку прилягає півпрясло, яке відрізняється через розбудовану артикуляцію стін і склепіння. Так само із заходу є додатково продовжений такий самий вигляд на відстані, що служили для розміщення музичного хору, який з'єднується з вежами в їх основі. Завдяки особливим триповерховим фланкованим вежам костел чудово виділяється на навколишньому фоні. Лінія фасаду особливо гармонійна з випуклою серединною частиною м'якими внутрішніми зарисованими увігнутими лініями елеваціями веж і глибокими заглибинами на стиках між всіма частинами.


З XVIІІ століття і до кінця ІІ світової війни у кляшторі проживали монахині.





План Гвіздця
Палац князя Пузини. Початок ХХ ст.
Дерев'яна синагога
В Молитовному залі
Костел.Початок ХХ ст.
Головний вівтар виготовив Фердинанд Маєрський з Перемишля у 1890-1892 роках, необароковий, дерев'яний, архітектонічний, одноосьовий, одноповерховий, Площина середня, укріплена з кожної сторони трьома колонами, композиційними, на високому подвійному цоколі, які підтримують карнизи, виламані понад підпорами і перервані на середині. Понад карнизами на осі внутрішніх ризалізованих середніх колон є фрагменти розірваного причілка. На вівтарній стіні є хрест з Розп'яттям Христа - XVIII ст., на засуві - Найсвятіше Серце Ісуса. В засуві - образ "Найсвятіше Серце Ісуса". По боках різьби - дерев'яні поліхромовані: Святий Францішек, Архангел Михаїл, Свята Флара і Святий Антоній (приблизно 1739 року). На причілку різьби Ангелів, що стоять на колінах, в центрі різьби - Бог Отець і Невизначений образ. Вівтар Матері Божої Ченстоховської (від півночі), виконаний Фердинандом Маєвським у 1894 році. Будова схожа до головного вівтаря. У прямокутній звисаючій площині - образ Матері Божої Ченстоховської, на засуві - образ Непорочного Зачаття Марії. Вівтар Святого Антонія (від півдня) виконав Фердинанд Маєвський в 1890-1892 роках. Структура аналогічна до попереднього, а в площині - образ Святого Яна з Дуклі. 

Головний вівтар.
Матеріал взято з сайту gvozdets.if.ua

Фото взято з mr-brut.livejournal.com

Пам’ятки архітектури:

Комплекс Бернардинського монастиря 1723-1735 рр.

Як добратися:


View Larger Map