Князь Осомисл, відправляючись на полювання, взяв з собою молоду дружину. В лісі та безтолкова жінка заблукала. В тривозі проходила всю ніч, а вранці перед нею з''явився великий олень вогненої масті. Злякавшись її вроди, він понісся лісовими хащами. Княгиня скочила на коня і поскакала вслід за оленем. Раптом, олень зник, але жінка вже побачила князя і дружинників. Князь добряче відсварив княгиню, а на місці, де вона зустріла оленя, звелів побудувати терем. Навколо нього й виникло місто, назване Рогатином. На гербі міста поруч із латинською літерою “R” зображувався ріг оленя.
Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1184 р. У XII ст. землі теперішньої Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого — Рюрика, Володара та Василька.
Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території.
У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оленячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїнських міст вигляд. Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована 1539 року. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев'яний або мурований ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що ними забудовано тепер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льохах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки, на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев'яними трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гостинці.
Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земляних укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортечної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві найбільші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями дотепер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львівської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варвари та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічувалося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях.
Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земляних укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортечної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві найбільші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями дотепер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львівської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варвари та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічувалося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях.
Святодухівська церква - це архітектурна пам'ятка XVI ст. Вона являє собою тридільний храм, складений з товстих дубових брусів. Центральний зруб перекритий наметовим дахом з трьома заломами і закінчується ліхтариком. Бічні пірамідальні бані дуже схожі на оборонні вежі. В дворі знаходиться триярусна дзвіниця, вкрита як і церква, дерев'яним ґонтом.
В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. Це — перлина українського мистецтва XVІІ ст.
Живопис іконостасу відзначається художньою довершеністю, в ньому втілені високі ідеали гуманізму. Над створенням ікон безіменні митці працювали в період визвольної війни українського народу 1648-1654 р.
В образах святих зображені люди, яким властиві глибокі пристрасті. Сповнена експресії фігура архангела Михаїла символізує оборонця рідної землі. З мечем і щитом в руках, він готовий до бою з ворогом. Реалістичний портрет богоматері. На ньому зображена проста українська жінка з лагідними очима, сповненими материнської любові. Виразні портретні характеристики у пророків та апостолів.
Про високу мистецьку цінність іконостасу свідчить і той факт, що його бічні врата з іконами «Архангел Михаїл» та «Мельхиседек» в 20-х роках XIX ст. експонувалися у Відні на міжнародній художній виставці.
Крім іконостасу, в музеї експонується церковний живопис XVI ст. Представлені також твори декоративної різьби та скульптури, виконані народними майстрами. Експонати музею викликають значний інтерес у відвідувачів.
Працівники музею проводять значну роботу по вивченню і збереженню вітчизняної художньої спадщини.
Пам'ятка архітектури — Святодухівська церква — свідчить не тільки про глибину творчої думки майстрів минулого, але й і про високу культуру наших сучасників, шанобливе ставлення до пам'яток старовини, про прагнення зберегти їх для майбутніх поколінь.
Костел святого Миколая, споруджений, за архівними документами, в 1666 р. Проте архітектурні прийоми свідчать про більш раннє походження цієї пам'ятки, якій властиві елементи готики і пізнього ренесансу.
Крім костелу Святого Миколая у Рогатині є ще церква цього ж святого. Розміщена церква Св.Миколая на околиці Рогатина (Горішні Бабинці). Побудована вона в 1729 році. Хоча після реставрацій вона й втратила свій первісний вигляд, та все ж разом з дзвіницею, внесена в реєстр культурного надбання України.