4 січня 2011 р.

Рогатин


Князь Осомисл, відправляючись на полювання, взяв з собою молоду дружину. В лісі та безтолкова жінка заблукала. В тривозі проходила всю ніч, а вранці перед нею з''явився великий олень вогненої масті. Злякавшись її вроди, він понісся лісовими хащами. Княгиня скочила на коня і поскакала вслід за оленем. Раптом, олень зник, але жінка вже побачила князя і дружинників. Князь добряче відсварив княгиню, а на місці, де вона зустріла оленя, звелів побудувати терем. Навколо нього й виникло місто, назване Рогатином. На гербі міста поруч із латинською літерою “R” зображувався ріг оленя.
Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1184 р. У XII ст. землі теперішньої Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого — Рюрика, Володара та Василька.

Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території.

У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оле­нячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїн­ських міст вигляд. Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована 1539 ро­ку. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев'яний або мурований ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що ними забудовано те­пер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льо­хах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки, на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев'яними трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гос­тинці.

Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земля­них укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортеч­ної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві най­більші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями доте­пер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львів­ської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варва­ри та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічу­валося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях.

Святодухівська церква - це архітектурна пам'ятка XVI ст. Вона являє собою тридільний храм, складе­ний з товстих дубових брусів. Центральний зруб перекри­тий наметовим дахом з трьома заломами і закінчується ліхтариком. Бічні пірамідальні бані дуже схожі на оборонні вежі. В дворі знаходиться триярусна дзвіниця, вкрита як і церква, дерев'яним ґонтом.


В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. Це — перлина українського мистецт­ва XVІІ ст.

Живопис іконостасу відзначається художньою довершені­стю, в ньому втілені високі ідеали гуманізму. Над створен­ням ікон безіменні митці працювали в період визвольної війни українського народу 1648-1654 р.

В образах святих зображені люди, яким властиві глибокі пристрасті. Сповнена експресії фігура архангела Михаїла символізує оборонця рідної землі. З мечем і щитом в ру­ках, він готовий до бою з ворогом. Реалістичний портрет богоматері. На ньому зображена проста українська жінка з лагідними очима, сповненими материнської любові. Виразні портретні характеристики у пророків та апостолів.

Рельєфна різьба нагадує: ренесансну орнаментику білокам'я­ної архітектури Львова та інших західноукраїнських міст.

Про високу мистецьку цінність іконостасу свідчить і той факт, що його бічні врата з іконами «Архангел Михаїл» та «Мельхиседек» в 20-х роках XIX ст. експонувалися у Відні на міжна­родній художній виставці.


Крім іконостасу, в музеї експонується церковний живопис XVI ст. Представлені також твори декоративної різьби та скульптури, виконані народними майстрами. Експонати музею викликають значний інтерес у відвідувачів.

Працівники музею проводять значну роботу по вивченню і збереженню вітчизняної художньої спадщини.

Пам'ятка архітектури — Святодухівська церква — свідчить не тільки про глибину творчої думки майстрів минулого, але й і про високу культуру наших сучасників, шанобливе ставлен­ня до пам'яток старовини, про прагнення зберегти їх для май­бутніх поколінь.

Костел святого Миколая, споруджений, за архівними документами, в 1666 р. Проте архітектурні прийоми свідчать про більш раннє походження цієї пам'ятки, якій властиві елементи готики і пізнього ренесансу.


В конструкції костелу органічно поєднуються принципи оборонної і культової архітектури. Вежа використовувалась не лише як дзвіниця, а й спостережний пункт. Під час облоги Рогатина захисники міста вели вогонь по ворогу з вузьких бійниць костелу. Костел, перекритий стрільчатим склепінням вражає своєю величністю. Його будівничі турбувалися, щоб вигляд та оздоблення приголомшували віруючих, в основній своїй масі неграмотних, виховували в них побіж­ність, сліпу покору.

Крім костелу Святого Миколая у Рогатині є ще церква цього ж святого. Розміщена церква Св.Миколая на околиці Рогатина (Горішні Бабинці). Побудована вона в 1729 році. Хоча після реставрацій вона й втратила свій первісний вигляд, та все ж разом з дзвіницею, внесена в реєстр культурного надбання України.


Матеріал взято з сайту history.iv-fr.net