13 серпня 2010 р.

Бердичів



У Бердичеві творив Шолом-Алейхем, жив відомий цадик Леві-Іцхак бар Меїр Бердичівський, а неподалік міста народився англійський письменник Джозеф Конрад. В 20-их роках ХІХ ст. тут мешкав польський композитор Фредерік Шопен. А про костел Св. Варвари, в якому вінчався французький письменник Оноре де Бальзак з Евеліною Ганською, знають, мабуть, усі.

Бердичів завжди був особливим містом в Україні. Кілька століть воно було неформальною культурною столицею українських євреїв. Тут говорили винятково на їдиш. Навіть до сьогоднішнього часу збереглися типові квартали єврейської забудови. Сьогодні ж у цьому місті приваблює туристів монастир-фортеця босих кармелітів.

Монастир, який височіє над р. Гнилоп’яттю, був заснований родиною Тишкевичів.
Розквіт міста припадає на XVII ст. коли перебувало під владою Януша Тишкевича. Коли він потрапив у полон до кримських татар, то став молитися і побачив віщий сон: в одній капличці ченці молилися за нього і просили йому волю перед образом Богородиці, що давно зберігався у його родині. Божа Матір взяла обіцянку в Тишкевича, щоби він побудував монастир. І коли його було звільнено, він згадав про віщий сон. В монастир з Любліна були запрошені босі кармеліти (таку назву орден отримав від гори Кармель в Палестині).

З нагоди освячення монастиря в 1642 році Януш Тишкевич подарував кармелітам родинну реліквію – старовинну ікону Богородиці роботи візантійських майстрів. Невдовзі Бердичівська ікона прославилася як чудодійна і стала об’єктом паломництва.

Оборонний рів з перекидним мостом, високі мури з амбразурами та бастіонного типу башти монастиря перебудовувалися під керівництвом видатного італійського військового архітектора Яна де Вітте, який прославився реконструкцією Кам’янця-Подільського.

Паралельно із зміцненням оборони тривали роботи зі спорудженням величного барокового «Верхнього» костьолу. За бажанням старійшин католицької общини Бердичева та братії монастиря архітектор Ян де Вітте зробив святиню подібною до костьолу Св. Юра у Львові. Розписував храм італійський іконописець Фредеріче Веніаміно (пізніше він розписував Києво-Печерську лавру). Після освячення в 1754 р. у храм було врочисто перенесено чудодійну ікону Бердичівської Матері Божої.

Після окупації Української народної республіки армією більшовицької Росії Бердичівський монастир було розграбовано, й коштовна коронована Римським Папою ікона Богородиці назавжди зникла. За однією версією вона згоріла, за другою перебуває в приватній колекції у Польщі. Однак після падіння радянського режиму іконописцями було відтворено точну копію славнозвісного образу. Копію створила художниця з Кракова Божена Муха-Совинська. У 1998 р. її було освячено й короновано Папою Римським Іоаном Павлом ІІ та передано назад у «Верхній» монастирський костьол.

Через часті напади монастир був укріплений: грубі стіни, земляні вали та рів з водою, гармати на стінах. В обителі розміщувалася бібліотека, яка налічувала сотні рідкісних рукописів, серед них так звані «Мемуари яничара Поляка», датовані 1490-1516 рр. Протягом 1760-1840 рр. у монастирі працювала власна типографія, яка називалася «Типографія фортеці Пресвятої Діви Марії».

Інші пам’ятки архітектури:

• Костел Св. Варвари 1826 р. Відомий тим, що тут вінчався французький письменник Оноре де Бальзак з Евеліною Ганською.

Дякую за допомогу у складанні матеріалу Анатолію Горобчуку, автору сайту Мій Бердичів

Як добратися: