16 вересня 2013 р.
Острів Святого Стефана, Чорногорія
Острів Святого Стефана - перлина Чорногорії. Розташований за 5 км від Будви.
Вперше інформація про острів з'явилася в 1442 році. Найбільшого розквіту набув в ХІХ ст. В той час тут проживало до 400 городян, було десь 100 будиночків, та 3 церкви.
У 50 роки усі жителі були переселені і острів перетворився на місто-готель.
Біля острова є два пляжі - один платний (50 євро за день), а інший безкоштовний.
З Будви можна добратися пішки (2 год) через такі пішохідні тунелі або маршруткою за 1,5 євро.
На пляжі можна позасмагати на таких рожевих камінцях.
15 вересня 2013 р.
Ульцинь, Чорногорія
Ульцинь є найпівденнішим містом Чорногорії, розташований недалеко від Албанії.
Туристів тут приваблює фортеця старого міста та величезні пляжі.
Місто надзвичайно маленьке. Крім ресторанчиків та готелей, тут майже нічого не має.
Близько 70% населення міста албанці, а 80% - мусульмани.
З старого міста відкривається просто неймовірний вигляд на море.
Місто славиться своїми пляжами. Окремо слід розповісти про Великий пляж, або Velika Plaza. Його довжина 13 км, а ширина 60 м. Цей пляж знаменитий своїм "чорним піском" вулканічного походження. Цей пісок є цілющим, оскільки багатий мінералами. Однак у дуже жарку пору по ньоиу ходити нераельно, дуже сильно нагрівається. А ще він надзвичайно дрібний і у вітряну пору здіймаються цілі хмари цього піску :)
Бар, Чорногорія
Старий Бар - це справжній музей під відкритим небом. Місто було засноване в ХІ ст., у підніжжі гори Румії на висоті 110 м над рівнем моря.
У місті збереглося 240 будівель різного призначення. Найстарішими є міські ворота, які відносять до Х-ХІ ст.
Бар був сильно зруйнований під час землетрусу в 1979 р.
В північній частині Старого Бара розташований акведук, який побудований в період османської окупації в XVII ст. "Акведук" з латинської означає "водопровід" і в давні часи підводив воду з природнього джерела до населеного пункту. Побудований з каменю і подібний до великого моста в горах. В закритому каналі розміщені керамічні труби діаметром 12 см, по яким вода текла з гір у місто.
Як дістатися: З Будви щопівгодини їздять автобуси
8 вересня 2013 р.
Палац Дуніковського, Львів
Палац Дуніковського, а сьогодні це другий корпус Національного музею у Львові, розміщений на вулиці Драгоманова, 42.
Проектом палацу займався Владислав Рауш, польський архітектор, який у свій час навчався у Політехнічній школі у Львові.
У 1911 р. Дуніковський продає віллу Андрею Шептицькому. З цього часу починається історія Національного музею. Спочатку у музеї налічувалося 10 тис. предметів. Наразі в музеї вже понад 100 тис. експонатів.
У 1905 р. Шептицький заснував Церковний музей та в грудні 1913 р. видає акт, згідно з яким науковій фундації "Церковний музей" надавалася назва "Національний музей. Ювілейна наукова фундація галицького Митрополита Андрея Шептицького".
Сьогодні музей зачинений на ремонт і споглядати всю красу можна тільки через огорожу.
Як дістатися:
Просмотреть Львів. Національний музей на карте большего размера
Колодяжне
Cело Колодяжне – Ковельського района Волинської області, відоме перш за все літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки. Музей було засновано в 1949р. на території садиби, де Леся Українка прожила дитячі й юнацькі роки.
У травні 1882 р. сім’я Косачів переїжджає з Луцька в с. Колодяжне. Родина мешкала у будинку, який називали між собою великим. Тут народилися молодші сестри та брати Лесі. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували будиночок для Лесі.
І в сонячну погоду і в місячні ночі будиночок ніби світився своїми білими стінами, тому назвали його “білим”. На даху веранди прилаштували для Лесі солярій.
Рожева кімната в будинку Лесі Українки була і спальнею, і робочим кабінетом. Перед вікнами стоїть письмовий стіл, письмове приладдя, вазочка для квітів, дві поштові листівки, секретки, чашечка.
Праворуч – етажерка, на поличках твори письменників, примірники журналів, праці з історії, філософії.
Ліворуч від дверей – ліжко з червоного дерева, застелене білим покривалом, на ліжку гаптований рушник. На туалетному столику намисто, запонки, стрічка.
Блакитна кімната, вітальня. Ліворуч – коминок, біля якого Леся писала, відпочивала. Велику частину кімнати займає рояль. Середину кімнати займає овальний стіл з червоного дерева, накритий гаптованою лляною скатертиною.
В 1896 р. розпочали спорудження “сірого” будинку (батьківський), вікна й віконниці якого були пофарбовані в сірий колір, від чого й пішла його назва. Будинок має три кімнати, кухню, дві веранди.
Експозиція музею складається з таких розділів: Волинськими стежками Лесі Українки; Колодяжне – колиска Лесиного таланту; Крізь все житія – до “Лісової пісні”; Історія музею. Трагедія родини Косачів.
В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері – Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочою кабінету і сільської хати.
Текст статті позичений в travelua.com.ua
Підписатися на:
Дописи (Atom)