21 серпня 2010 р.

Бєлгород-Дністровський



Аккерманська фортеця входить в п’ятірку кращих фортифікацій України, а також в десятку найстаровинніших міст планети. Її щорічно відвідують десятки тисяч туристів. Фортеця була зведена майстром Федорком на руїнах античного міста Тіри. 

Загальна площа фортеці близько 8 га, довжина периметру зовнішніх мурів – 2 км, висота стін – до 7 м, а товщина – до 5 м. Вздовж стін колись розташовувалось 34 башти, а на сьогоднішній день збереглося 20. До фортеці можна потрапити через дві зовнішні брами – Головну та Овідіопільську (Водяну), – а також через три внутрішні. Ззовні фортеці з одного боку тягнеться рів глибиною 20 м і шириною 14 м, а з іншого її омиває лиман.

В склад фортеці входить цитадель (Генуезький замок), виконана у візантійському стилі. Це найдавніша частина фортеці, збудована генуезцями в ХІІІ ст. Окрім того, до наших часів добре збереглися Башта Овідвія або Дівоча башта, Башта-сховище, мінарет, Гарнізонний двір (тут знаходилися конюшні, казарми, склади боєприпасів), Громадянський двір (використовувався під кузні, пекарні та ін.).

До 1944 р. місто називалось Аккерман. Було відоме як грецька колонія під назвою Тіра. У VII ст. на білокам’яних руїнах давньогрецької колонії Тіри тиверці побудували нове місто, назвавши його Білим городом, Білгородом. 

В XII ст. знаходиться в складі Галицько-Волинського князівства як південний форпост Київської Русі. В 40-их роках ХІІІ ст. місто захоплюють татаро-монголи і дають йому назву Ак-Лібо. В другій половині ХІV ст. попадає в залежність від Молдавського князівства. В ті часи його називають Четатя-Албе. Турецькі завойовники чотири рази намагалися захопити місто. І лише під час четвертої спроби, коли до стін фортеці підійшов султан Баязет Другий на чолі 300-тисячної армії яничарів і флоту чисельністю у 100 галер, твердиня впала. Запорізькі козаки намагалися взяти фортецю, але бракувало сил. Однак в 1595 р. вибороли її під проводом Г. Лободи з загоном 1300 козаків на 45 чайках. 

У другій половині XVIII ст. почалися затяжні російсько-турецькі війни, під час яких місто і все Задністров’я були остаточно включені до складу Російської імперії. А в 1832 р. фортеця припинила своє існування і з того часу почала розбиратися місцевим населенням. Реставраційні роботи по відновленню фортеці припадають на другу половину ХХ ст.

Інші пам’ятки архітектури:

• Поховальний склеп І ст. «Скіфська могила» біля муру Дністровського порту. Вважають, що в цьому збудованому римськими майстрами склепі було поховано зсильного й отруєного за наказом римського імператора поета Овідія та його останнє кохання – гетську принцесу Зою. Легенда розповідає, що в 8 р. н.е. імператор Август заслав Овідія до Тіри за його твір «Мистецтво кохання».

• Грецька церква XV-XIV ст.

• Вірменська церква XV-XIX ст. 

• Підземна церква святителя Іоана Сучавського XIV-XIX ст. Збудована над кам’яним колодязем, де 1330 р. татари замордували молдавського купця Іоана, який відмовився приймати мусульманство.

• Античне городище Тіра-Білгород.

• Олександрівські казарми (ХІХ ст.).

• Синагога та православні собори ХІХ ст.

Як добратися:

Попасти в місто можна з Одеси по двом трасам: через Овідіополь та Затоку або по ізмаїлівській дорозі через Маяки. По ж/д ходять електропоїзди Одеса-Бєлгород-Дністровський.

26Л Львів-Одеса 19.52 - 8.09
26Ш Одеса-Львів 18.02 – 5.42

Карта