25 жовтня 2010 р.

Гетто у Бродах

Броди – містечко районного типу, розташоване у східній частині Львівської області. Перші дані про існування в Бродах організованої єврейської общини відноситься до кінця 16 ст. В 1648 р. в місті проживало 400 єврейських сімей. По статистичним даним в 1779 р. євреї складали більшу половину населення. Цьому сприяло те, що Броди до Першої світової війни розміщувалися поблизу кордону Австрії з Росією, були своєрідним тимчасовим пристановищем для євреїв, які згодом емігрували в Америку та Західну Європу.



Після Першої світової війни Броди були в складі Польщі. З вересня 1939 р. по 1 липня 1941 місто знаходилося під російською окупацією. В цей час одні євреї співпрацювали з Радянським Союзом, а інші, як правило, багаті, були вислані в Сибір. Однак вже 1 липня 1941 р. німецька армія увійшла в місто. Станом на 1939 р. населення міста складало 22000 осіб, з яких 10000 були євреї, а решта українці та поляки. Єврейська громада була досить великою і відігравала значну роль в місті.


7 липня 1941 р. близько 250 євреїв були страчені на єврейському кладовищі.

На наступний день був створений перший юденрат, до складу якого увійшла єврейська інтелігенція. Юденрат — «єврейська рада» — колаборатський орган самоуправління, який створювався у кожному з єврейських гетто під час нацистської окупації. До повноважень юденрату входило забезпечення господарського життя і порядку в гетто, збір різних грошових коштів, а також виконання розпоряджень і наказів окупаційної влади. Саме юденрати складали списки осіб, яких нацисти згодом відправляли в табори смерті. Значна частина працівників юденратів та членів їхніх сімей пережила Голокост.

Багато членів юденрату, в тому числі і євреї брали участь в пограбуванні своїх же співвітчизників. Крім грошей та матеріальних цінностей євреї повинні були віддавати німцям будинки, меблі, одяг, білизну, взуття, навіть каву. Хоча закрите гетто було створено в місті в грудні 1942 року, вже до цього часу євреям не дозволялося ходити по головній вулиці, магазини можна було відвідувати одну годину – з 10 до 11 ранку. Всі єврейські магазини були конфісковані і передані українцям.

В січні 1942 року під Бродами були створені трудові табори, в які направили 430 молодих людей. У першій половині 1942 року кількість євреїв у таборах збільшилася до 1500, але потім почала зменшуватися через високу смертність від жорстокого ставлення, голоду та хвороб.

Перша депортація з Бродів в Белжець відбулася 19 вересня 1942. Євреїв зібрали на ринковій площі, а звідти повели до поїзда. Багато з них було застрелено у власних будинках і на вулицях. У цей день 4500 (за іншими даними 2500) євреїв були депортовані в Белжець. Друга депортація була організована 2 листопада 1942.

Після другої депортації 1 грудня 1942 в Бродах було створене закрите гетто. Близько 4000 місцевих євреїв та 3000 євреїв з сусідніх міст та сіл, Соколівка, Лопатин, Олесько, Радехів, були розміщені в районі синагоги. Гетто було оточено колючим дротом і повністю переповнене. Денна порція хліба становила 80 г на людину. В той же час була епідемія тифу. Протягом зими 1942-1943 від тифу і голоду померло 1500 євреїв.

На початку 1943 р в гетто була організована група опору, лідером якої став Самуель Вейлер. Вони контактували з польськими підпіллям і хотіли організувати опір в разі повної ліквідації.

Остаточна ліквідація гетто відбувалася 21 травня 1943 року,  в ході якої члени підпільної організації відкрили вогонь. Однак німці підпалили гетто. Багато людей було спалено живцем. Інші були страчені на вулиці, у лісі недалеко від міста. В тому хаосі деяким євреям вдалося втекти. Серед них і учасники підпілля на чолі з Ейлером, який пережив війну у партизанському таборі. В останній депортації більше 300 ув'язнених ймовірно було відправлено в Собібор. З усього довоєнного єврейського населення 10000 в Бродах тільки 88 дожили до визволення.

Матеріал використано з сайту www.deathcamps.org