25 жовтня 2010 р.

Рід Жевуських


Жевуські – польський дворянський рід гербу Крживда. На гербі у блакитному полі зображена срібна підкова, усередині якої хрест; його також видно на вершині підкови, але без одного кінця. Зверху на короні – три страусині пера. Початком цієї емблеми рахують герб Любич, від якої Крживда відрізняється тільки відсутнім кінцем хреста. Деякі польські геральдики пояснюють це злочином, який був вчинений тим, хто володів цим гербом. Рід походить з Підляшшя. Перша згадка пов’язана з ім’ям Криштофа Жевуського в документах 1541р. Рід славиться багаточисельними старостами, воєводами, офіцерами, єпископами, письменниками.







 Онук Криштофа – Михаль Флоріан Жевуський (XVII-1687р.) (фото) – учасник усіх війн епохи Яна Казимира та Яна Собеського, королівський полковник з 1684 р. Граф був тричі одружений і мав 5 синів і 3 доньок. Один з його синів, Адам Жевуський, є давнім предком Кароліни Марії Лянцкоронської – власниці палацу у Комарно. Інший, Станіслав Матеуш, є прапрадідом Евеліни Жевуської (Ганської) – коханої Оноре де Бальзака.


Син Станіслава Матеуша – Вацлав Жевуський (народився 29 жовтня 1705 р. в Роздолі – помер 1779 рр.) – воєвода Подільський, коронний гетьман, староста Холмський, кавалер Ордену Білого орла. За легендою вже в доволі зрілому віці він одружився на молоденькій панянці. Вацлав її постійно переслідував, дуже сильно ревнував. Дружина постійно уникала ревнивого чоловіка, часто ховалася у парку. Це ще більше злило її чоловіка. І от одного разу вона зникла. Всі вважали, що це чоловік її убив і замурував в стіні замку. З того часу по Підгірському замку бродить її привид, який в народі називають Білою Пані.

Онук Вацлава Жевуського, Адам (1760-1825 рр.), разом з дружиною графинею Юстиною Рдультовською виховали чудових дітей, серед яких було чимало відомих особистостей, які залишили вагомий слід в історії краю. Йдеться про одного з синів – Генрика Жевуського – відомого польського письменника, який народився 5 травня 1791 р. Він був в доволі дружніх стосунках з Міцкевичем. До речі, останній вмовив графа Генрика написати про польський побут часів Станіслава-Августа, настільки він був захоплений розповідями Жевуського. Завдяки цій пораді на світ з’явилися «Pamiątki JPana Seweryna Soplicy, cześnika parnawskiego» (1832 р., Рим). Цей твір мав величезний успіх і посприяв появі своєрідної моди на подібні твори про веселі бали та забави, сейми та сеймики, і навіть на деякий час витіснили інші сюжети з польської літератури.

Вже згадували про Евеліну Жевуську (1803-1882 рр.), а це одна з доньок Адама та Юстини. Евеліна після одруження у 1819 р. з Вацлавом Ганським отримала у подарунок від чоловіка селище Верховня. Граф був надзвичайно багатий, мав 21000 га зелі в Україні і понад 3000 кріпаків. Був магістром масонської ложі в Житомирі. У нього з Евеліною була одна дитина – Анна Ганська. Граф помер в 1841 р., а через десять років Евеліна вийшла заміж за відомого французького письменника Оноре де Бальзака.

Молодший брат Генрика, Адам Жевуський, народився 5 січня 1805 р. Освіту здобув у Відні. Саме там він закінчив курс Інженерної Академії. Повернувшись в Російську імперію, він 14 липня 1821 року вступив юнкером в 1-й Український уланський полк, 10 листопада того ж року був проведений в корнети, в квітні 1826 року в поручики, з призначенням до командиру колишнього 3-го резервного кавалерійського корпусу генерала Вітта, через кілька місяців переведений у лейб-гвардії Уланський полк, був ад'ютантом генерала. Йому довелося взяти участь в Турецької війни 1828-1829 рр. Адам Жевуський, незважаючи на польське походження, завжди був відданий російському царю. Навіть, коли почалося польське повстання, він брав участь в його придушенні. 27 березня 1866 року був проведений в генерали від кавалерії і призначений членом «Олександрійського Комітету про поранених». Жевуський помер 17 квітня 1888 року, у своєму маєтку Верхівня в Київської губернії.

Син Адама Жевуського, Адам Вітольд (1869-1939 рр.), був одружений на відомій італійській оперній співачці – Олімпії Монетті-Бонорат. Вона співала в театрі Ла Скала кращим ліричним сопрано кінця ХІХ та початку ХХ століть. Навіть збереглися записи, зроблені між 1904 і 1908 рр.

У родині був ще один знаменитий Вацлав Жевуський («Емір Золота Борода»), тезка свого діда, народився 15 грудна 1785 р. у Львові у сім’ї коронного польського гетьмана Северина Жевуського та Констанції Любомирської. З самого дитинства Вацлав під впливом свого дядька Яна Потоцкого, відомого археолога і дослідника, зацікавився Сходом. Він вивчає східні мови та філософії, стає признаним спеціалістом у виведенні арабський коней. Згодом він знайомиться з турецьким адміралом Ремиз-пашею. Розповіді останнього остаточно переконують Вацлава відправитися на Схід. Однак батькам подібні захоплення сина не подобалися. Вони відправляють Вацлава в подільський маєток і одружують з вродливою та багатою Розалією Любомирською. Але мрії продовжували втілюватися у життя. Молода дружина не розуміла захоплень чоловіка і покинула його.

В подільських маєтках Вацлав Жевуський розпочинає вести господарство по-своєму: житло у нього стає в арабському стилі, він заводить арабських коней, будує для них стайні, запрошує на службу бедуїна. Вацлав носив тюрбан, сидів по-східному, курив кальян, читав Коран.

В 1815 р. граф розпочинає підготовку експедиції на Схід, ціллю якої був пошук цінних порід коней для власних потреб, а також для імператора Російського та Австрійського дворів. Однак всі розуміли, що справжньою причиною цієї поїздки була давня мрія Вацлава – відправитися у подорож на Схід. В 1817 р. граф відправляється у Константинополь. В 1818 р. він відвідує Сирію, буває у Багдаді, Дамаску, в пустелі Нежду, де купує подарунок сестрі імператора Павла І 27 арабських коней. Вацлав Жевуський три роки провів на Сході. Він встигав все. Граф проводив археологічні дослідження, знайшов старовинні рукописи, взяв участь в народному повстанні, і навіть, прикинувшись мусульманином, відвідав Мекку, хоча це було заборонено для християн під загрозою смертної кари.

В квітні 1821 р. Вацлав Жевуський повертається на Поділля. Табун коней (18 кобил та 54 жеребця), які граф купує за 2 млн польських злотих, розміщає в камінних конюшнях. В 1831 р. він бере участь в польському повстанні і в одному з боїв він зникає. Одні вважали, що його вбили, інші – що він утік від російських військ і перебрався на Схід. Ця смерть стала причиною виникнення легенд. Про нього писав Міцкевич ("Farys"). Словацький посвятив йому "Duma о Vaclawie Rzewuskim".

Так сталося, що представників роду Жевуських сьогодні не залишилося.