Музей волинської ікони - єдиний музей в Україні, який репрезентує регіональну волинську школу іконопису. Відкритий у серпні 1993 р.
Волинське малярство - одна з найяскравіших сторінок української культури. Його розквіт, підгрунттям якого було традиції, започатковані епохою Київської Русі, припадає на XVI-XVII ст.
Йов Кондзелевич, Св. Георгій, XVIII ст. |
Відмінною рисою ікон є колорит, який будується на гармонійному поєднанні вохристого, "цеглового", блідорожевого, сіро-голубого, смарагдового кольорів.
Волинські майстри писали ікони традиційно темперними фарбами по крейдяно-клейових груетах на соснових чи липових дошках. Тло ікони гравіювали рослинним орнаментом, золотили або сріблили.
Перехід до живописного напрямку у волинському іконопису XVIІ-XVIIІ ст. приносить зміни в технологію письма - для передачі об'єму і фактури поряд з темперою застосовують олійні фарби та кольоровий лак.
Експозиція музею всеохоплююча і надзвичайно цілісна. У восьми залах музею експонується більше 100 ікон XVI-XVIIІ ст. Монументальні ікони "Спас у славі" XVI ст., "Богородиця Одигітрія" XVI ст., "Спас на престолі з чотирма ангелами" XVIІ ст. вражають величчю і внутрішнім спокоєм.
Твори кола "Волинського іконописця 1630 року": "Богородиця Одигітрія", "Покрова", "Юрій Змієборець з житієм" вирізняються аскетичністю і статичністю образів.
Михнівський малярський осередок кінця XVIІ-початку XVII ст., репрезентують ікони "Причащання Святого Онуфрія", "Різдво Богородиці".
Йов Кондзелевич, Спас Вседержитель, XVIII ст. |
0 коментарі:
Дописати коментар