Ансамбль вулиці Руської (XVI-XX століття) – житлові та адміністративні будівлі української дільниці стародавнього Львова.
Від XIV століття центром українського Львова стала вулиця Соляників, бо її мешканці жваво торгували сіллю, часто вирушаючи до солеварень Прикарпаття, одних з не багатьох у тодішній Європі. Згодом цю вулицю назвали Руською, бо тут селилися виключно українці, яких у давнину називали русинами. Надалі цей район протягом багатьох віків залишався політичним, економічним та культурним центром життя українців. Вулиця Руська, будинок № 2 (XV-XVII століття) – одна з найдавніших кам’яниць Львова. У будинку залишилися елементи готичної архітектури у вигляді склепіння першого поверху і відкритих зондажів, які демонструють стародавню цегляну кладку. З боку вулиці Сербської фасад кам’яниці зміцнено потужними контрфорсами.
У будинку № 4, зведеному у XVI столітті, до наших днів збереглася стара планувальна структура та готичні хрестові склепіння.
До XVI століття також належать і білокам’яний портал, а у подвір’ї кам’яниці над замурованою аркою кам’яна голова лева з гроном винограду у пащі, що свідчить про те, що у будинку була винарня. Тут також залишилися білокам’яні різьблені обрамлення вікон з написами старовірменською мовою (грабаром), які вказують на те, що власником закладу була вірменська родина Вартановичів. Зараз у кам’яниці працює мистецька галерея «Гердан», а через подвір’я будинку можна потрапити до оригінальної кав’ярні “Синя пляшка”, обладнаної у староавстрійському стилі.
Будинок № 8 свого сучасного вигляду набув 1740 року, коли його власником був радник магістрату і член Українського культурного Ставропігійського товариства Георгій Коцій, він займався продажем книг. Фасад будівлі оздоблений рельєфними зображеннями символів торгівлі: вітрильника, дельфінів і бочок з рогом достатку. У кам’яниці збереглися середньовічні льохи, а в цокольному поверсі – арковий портал.
Будинок № 20 (Колишнє українське страхове товариство «Дністер»), зведений 1905 року за проектом видатного львівського архітектора Івана Левинського, належить до найкращих шедеврів української сецесії. Тут стилістика класичного європейського модерну поєднана з широким використанням елементів українського народного орнаменту, а гостроверхі дахи нагадують церкви на Бойківщині у Карпатських горах. Будівля щедро декорована оригінальною керамікою, ліпниною, металом.
Ансамбль православної Успенської церкви (Руська, 5/7) – архітектурний шедевр українського ренесансу, пам’ятка європейського і світового значення.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці – центр українського духовного життя впродовж усієї середньовічної історії Львова, символ страждань і піднесень українців, свідчення їхнього незламного духу і прагнення до самоствердження.Церква ще має назву Волоської, бо будувалися на кошти волоських, або молдавських правителів. Фундаторами храму, окрім цього, ще були українські гетьмани, російські і польські королі.
Ансамбль церкви складається з вежі Корнякта, каплиці Трьох Святителів і власне самої Успенської церкви. 66-метрову вежу, яка нагадує стрункі ренесансні кампаніли Венеції, збудували у 1572-1578 роках за проектом італійського архітектора Петра з Барбони на кошти найбагатшого львівського купця Костянтина Корнякта. Найвища у місті вежа виконувала також і оборонну функцію: власне з неї захисник міста 1704 року поцілив з лука капелюха шведського короля Карла XII. Після турецької облоги 1672 року, коли верх вежі пошкодили внаслідок артобстрілу, архітектор Бебер добудував ще один четвертий ярус і до ренесансної композиції додав бароковий шолом з чотирма химерними пірамідами.
Усіх, хто вперше потрапляє на подвір’я церкви, пройшовши через старовинні кам’яні склепіння вхідної брами, охоплює почуття реальної причетності до минулих епох. Тут розташована Каплиця Трьох Святителів, будівництво якої львівський архітектор Андрій Підлісний на гроші того ж Костянтина Корнякта завершив 1591 року. Тут в класичну архітектурну композицію європейського ренесансу органічно вплетено риси українського зодчества з багатим кам’яним різьбленням. Каплиця була настільки довершеним витвором, що надихнула українську громаду на будівництво нової церкви, фактичним праобразом якої й стала.Для спорудження нової церкви запросили найзнаменитішого львівського архітектора Павла Римлянина. Після його смерті будівництво 1629 року завершив будівничий Амброзій Прихильний.
Ансамбль православної Успенської церкви (Руська, 5/7) – архітектурний шедевр українського ренесансу, пам’ятка європейського і світового значення.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці – центр українського духовного життя впродовж усієї середньовічної історії Львова, символ страждань і піднесень українців, свідчення їхнього незламного духу і прагнення до самоствердження.Церква ще має назву Волоської, бо будувалися на кошти волоських, або молдавських правителів. Фундаторами храму, окрім цього, ще були українські гетьмани, російські і польські королі.
Ансамбль церкви складається з вежі Корнякта, каплиці Трьох Святителів і власне самої Успенської церкви. 66-метрову вежу, яка нагадує стрункі ренесансні кампаніли Венеції, збудували у 1572-1578 роках за проектом італійського архітектора Петра з Барбони на кошти найбагатшого львівського купця Костянтина Корнякта. Найвища у місті вежа виконувала також і оборонну функцію: власне з неї захисник міста 1704 року поцілив з лука капелюха шведського короля Карла XII. Після турецької облоги 1672 року, коли верх вежі пошкодили внаслідок артобстрілу, архітектор Бебер добудував ще один четвертий ярус і до ренесансної композиції додав бароковий шолом з чотирма химерними пірамідами.
Усіх, хто вперше потрапляє на подвір’я церкви, пройшовши через старовинні кам’яні склепіння вхідної брами, охоплює почуття реальної причетності до минулих епох. Тут розташована Каплиця Трьох Святителів, будівництво якої львівський архітектор Андрій Підлісний на гроші того ж Костянтина Корнякта завершив 1591 року. Тут в класичну архітектурну композицію європейського ренесансу органічно вплетено риси українського зодчества з багатим кам’яним різьбленням. Каплиця була настільки довершеним витвором, що надихнула українську громаду на будівництво нової церкви, фактичним праобразом якої й стала.Для спорудження нової церкви запросили найзнаменитішого львівського архітектора Павла Римлянина. Після його смерті будівництво 1629 року завершив будівничий Амброзій Прихильний.
Інформацію взято з офіційного порталу Львівської міської ради
